Редакторам: як працювати з вразливими до критики журналістами

Редакторське мистецтво – це передусім мистецтво спілкування з людьми.

«Ваші перші місяці на посаді редактора можуть бути важкими. Ви починаєте розуміти деякі принципові речі. Наприклад, що редагування є мистецтвом (можливо, навіть Темним Мистецтвом), а не наукою. І ви розумієте, що не можна мати до всіх ситуацій однаковий підхід. Те, як ви редагуєте матеріали та пропонуєте їх удосконалити, може працювати з одним журналістом і зовсім не підходити іншому», - пише Том Хуань на сайті Poynter.org.

- Мене часто питають, як я працюю з надмірно вразливими до критики журналістами. Мені теж не завжди все вдається, але ось десять порад, які можуть стати у пригоді вам:

- Говоріть про роботу, а не про людину

Уникайте фраз на зразок «ти маєш зробити таке-то», «ти забув виконати оце», «тобі варто підтягнути оте». Нехай предметом ваших побажань буде матеріал: «текст стане кращим, якщо…», «ми можемо поліпшити статтю, якщо зробимо…», «цей уривок буде зрозумілішим завдяки…».

- Поводьтеся як перший читач матеріалу журналіста, а не як богоподібний носій істини в останній інстанції

Формулюйте свої зауваження таким чином: «Ти – експерт у цій темі й розумієш її краще за мене. Читаючи цей текст, я не зрозумів оце, оце й оте. Чи не міг би ти допомогти мені в цьому розібратися?».

- Насамперед познайомтеся

 Уникайте суворої критики до того, як пізнаєте журналіста ближче. Як наставникові, вам слід побудувати стосунки з журналістами, читати їхні матеріали протягом певного часу, аби з’ясувати їхні сильні та слабкі сторони. Також варто зрозуміти, до якого стилю спілкування схильні ті чи інші журналісти. Як і в усяких стосунках, вам буде легше бути відвертим, якщо між вами запанує довіра.

- Критикуючи, хваліть

Я завжди намагаюсь відзначити для себе сильні сторони матеріалу і сказати журналістові, що основну роботу він уже зробив – тепер треба лише підняти текст на дещо вищий рівень. Не забувайте говорити про те, що вдалося журналістові добре у написанні матеріалу. У той самий час не забувайте, що журналісти зазвичай непогано знаються на психології, тож не намагайтесь пом’якшити свою критику за допомогою довгого хвалебного вступу.

- Ставте правильні запитання

Добрі наставники ставлять правильні запитання, допомагаючи журналістові самому побачити, чого бракує в тексті. Аніж давати репортерові список указівок, спробуйте поставити кілька відкритих запитань: «якою є головна тема твого тексту?», «що ти намагаєшся сказати в цій частині матеріалу?», «як би нам скоротити цей уривок?», «чому ти говориш про це в цій, а не наступній частині?».

- Критикуйте предметно

Коли я був журналістом, ніщо не вражало мене так прикро, як почуте від редактора «ця частина тексту мене не чіпляє» без пояснень, що саме в моєму матеріалі не так. Ось коли найкраще проявляється редакторська майстерність. Чи є в тексті зайві деталі або звороти? Чи не досить чіткими є означення? Чи персонаж потребує більшого розкриття в цій частині матеріалу? Уточнюйте, які конкретні недоліки потребують виправлення, і в найзрозумілішій формі доносьте це до автора.

- Критикуйте особисто

- Якщо ви маєте час, намагайтесь спілкуватися з журналістами про їхні тексти особисто, а не електронною поштою. Особливо на першому етапі, коли ви лише будуєте ваші відносини з журналістом, вам слід сидіти з ним поруч, редагуючи його текст.

- Питайте дозволу на правки

Робіть конкретні пропозиції, але дайте журналістові можливість самому зрозуміти, як покращити текст, і внести зміни власноручно. Що менше редактор чіпатиме текст, то краще.

- Не розмінюйтесь на дрібниці

Говорячи з журналістом, зосередьтеся на двох-трьох головних моментах, які допоможуть покращити матеріал. Не чіпляйтесь до неважливих недоліків. Їх можна буде виправити на останньому етапі редагування матеріалу. Якщо журналіст не приймає ваші зауваження, а ви не маєте твердої впевненості в тому, що вони допоможуть покращити текст, краще поступіться.

- Ніякої червоної ручки

- Це може видатись не надто важливим, але зверніть увагу на те, як ви виправляєте журналістський текст, особливо якщо ви працюєте з роздруківками. Рукопис, покреслений червоною ручкою, та ще й із купою знаків запитань, може просто злякати людину. Краще використовувати чорнила синього або чорного кольору, або навіть олівець, якщо він знайдеться у вашій редакції.

Джерело: сайт "Медіаграмотність".